Сьогодні чергова річниця сумнозвісної операції «Вісла» - депортації українців з їх етнічних земель у Польщі

Операція «Вісла» розпочалася о 4 годині ранку 28 квітня 1947 року. У ній були задіяні сім дивізій Війська Польського, дивізія Корпусу внутрішньої безпеки, три окремих полки (піхотний, автомобільний і саперний). До операції були також підключені сотні співробітників міліції, служби безпеки та добровільного резерву міліції. Загальна кількість «силовиків» склала близько 20 тисяч осіб. В цей же час відділи НКВС і чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польщі від Бреста до Нового Сончу. Безпосереднє командування операцією здійснював міністр оборони Польщі маршал Міхал Ролі-Жимерський. Ще у вересні 1944 року між Українською, Білоруською та Литовською РСР з одного боку та Польським комітетом національного визволення з іншого, була укладена угода, згідно якої відбувався «обмін населенням» - етнічні поляки відправлялися до Польщі, а українці, білоруси та литовці - в СРСР. Переселення почалося у листопаді 1944. За два роки з СРСР до Польщі було переселено майже 1,1 млн чоловік (з них 823 тис. з території України); з Польщі до УРСР виїхало 482 800 українців. На жаль, це був тільки перший етап масових депортацій. Звісно, що переселення і масові репресивні акції польського уряду щодо українського населення викликали закономірну протидію національно-патріотичних сил – УПА та ОУН, що являло собою серйозну загрозу для існуючого тоталітарного режиму в Польщі. У цих умовах польська влада, продовжуючи свою антиукраїнську політику, вирішила цілком виселити українське населення з його етнічних земель і розселити по всій Польщі. Формальним приводом до початку операції «Вісла» стала загибель 28 березня 1947 року у бою із загоном УПА заступника міністра оборони Польщі генерала Кароля Сверчевського. Того ж дня на нараді політбюро Польщі було прийняте рішення про повну депортацію українського населення у новостворені на колишніх німецьких землях воєводства. Вже до кінця 1947 року, за польськими даними, було переселено 140575 чоловік, посаджено в концтабір Явотно 3800 чоловік, убито 655 чоловік, арештовано 1466 членів українського національного підпілля. Одночасно разом із польською «Віслою» до осені 1947 року у Чехословаччині проходила «Акція Б» - перехоплення чехословацькими збройними силами і службою безпеки загонів УПА, які намагалися прорватися з Польщі до американської зони окупації в Австрії. На початку осені 1947 року Роман Шухевич розпустив структури УПА та ОУН у Польщі. Проте, це було ще не все. У 1951 році на Львівщині в районі Белза було скориговано польсько-радянський кордон, і полякам міста довелося переселятися до Польщі, а сам Белз заселено українцями. Лише 3 серпня 1990 року парламент Польщі засудив насильницьке переселення українців. А у 2007 році президентами Польщі і України операція «Вісла» була засуджена як така, що відбулась з порушенням прав людини.

Сьогодні виповнюється 30 років з часу аварії на Чорнобильській АЕС - найбільшої техногенно-екологічної катастрофи сучасності

Щорічно, 22 квітня люди по всій планеті відзначають День Землі. Цей день став загальнолюдським символічним святом любові та турботи за наш спільний дім. Саме 22 квітня в різних куточках земної кулі небайдужі до екологічних проблем люди проводять різні яскраві і в той же час корисні заходи, спрямовані на те, щоб у світі стало більше чистоти і відповідальності.

Засновником Дня Землі вважається Джон Стерлінг Мортон, який запропонував у 1872 році призначити щорічний день, присвячений озелененню навколишньої території. Пропозиція було схвалено і отримала широку підтримку жителів штату. У 1882 році День Дерева був оголошений урядом Небраска офіційним святом штату, дата його припадала на 22 квітня. Через 100 років у 1970 році День Дерева був перейменований у День Землі і став проводитися по всій території США. У цей день 22 квітня 1970 року в Нью-Йорку (США) студенти, школярі та їхні викладачі, вперше організували проведення національного свята – Дня Землі. Його учасники запропонували звичайним пересічним американцям звернути увагу на екологічні проблеми сьогодення і спробувати спільними зусиллями берегти зелену планету. Вже через рік у США було створено державне агентство з охорони навколишнього середовища, яке сьогодні діє досить активно і має тісні контакти з державними структурами багатьох країн, в тому числі і в Україні.

Міжнародним свято було оголошено в 1990 році. У той рік безліч обрізків матерії з написами і малюнками були пронесені по нашій планеті. З них склали прапор Землі площею 660 кв. м, який символізує єдність людей в турботі про майбутнє планети і закликає ставитися з повагою до оточуючого нас світу. За ініціативою американських природоохоронців зі Стенфордського університету 90-ті роки було проголошено “Десятиліття навколишнього середовища». Ця акція отримала підтримку в більш ніж 120 країнах світу, а понад 40 країн об’єднали свої зусилля для проведення кампанії по збереженню біологічного різноманіття. У цей день кожен мешканець планети може зробити свій маленький внесок у справу захисту навколишнього середовища: очистити від сміття прилеглу територію, висадити хоча б одне дерево, відмовитися хоча б на день від використання автомобіля.

Саме тоді про День Землі вперше почули і в Україні. І тільки через 2 роки День Землі став відзначатися в Україні як день захисту природи, день акцій з метою залучення уваги громадськості до проблем нашої планети.

    22 квітня 1915 року в ході Першої Світової війни під час атаки біля міста Іпр (Бельгія) на шестикілометровій ділянці фронту німці вперше застосували отруйний газ - протягом 5 хвилин проти французів було випущено 180 тон хлору. Із 15 тисяч отруєних третина загинула. Через два роки в цьому ж районі німецька армія застосувала уже інший газ, гірчичний, котрий і отримав назву по місцю боїв - іприт.

  Токсичні гази у військових діях використовувались з античних часів, а в новітній історії відомо, що в 1912 році французька поліція застосовувала сльозогінний газ при проведенні своїх операцій. З початком Першої Світової війни у Німеччині інтенсифікувалась розробка хімічної зброї і перші спроби її застосування були здійснені в жовтні 1914 року, однак використання каністр зі сльозогінним газом на полі бою виявилось неефективним. У січні 1915 року на Східному фронті німці застосували більш отруйний ксилілбромід, однак, із-за сильних морозів більша частину газу замерзла. Проте російське командування повідомило про більш ніж тисячу загиблих від нової зброї.

  22 квітня 1915 року під час 2-ї битви біля Іпру німецьке командування провело одну з небагатьох своїх атак. Позиції супротивника були обстріляні артилерійськими снарядами, але замість очікуваної атаки німецької піхоти дві французькі дивізії були виведені з ладу хлором, що вивільнявся з хімічних снарядів і заповнив траншеї французької оборони. Німці, не менше супротивника шоковані ефектом застосування власної зброї, не скористались ситуативною перемогою.

  Бій біля Іпру закінчився 25 травня фактично без здобуття німцями вагомих позицій, однак застосування хімічної зброї стало відігравати суттєву роль в ході Першої Світової війни. Франція і Британія, а також США, які вступили у Першу Світову війну в 1917 році, розпочали розробку власної хімічної зброї і засобів захисту. Всього за роки війни було використано більше 100 тисяч тон отруйних речовин, що привело до поранення більше півмільйона і смерті понад 30 тисяч людей.

  Після Першої Світової війни, Велика Британія, Франція, Іспанія, Італія і Японія використовували хімічну зброю при вирішенні своїх колоніальних конфліктів. У 1925 році Женевський протокол заборонив її застосування, однак не обмежив можливість її виготовлення і зберігання.

  Під час Другої Світової війни хімічна зброя виявилась малоефективною завдяки наявним засобам захисту і великим швидкостям пересування під час проведення воєнних операцій, що ставило під загрозу враження власні війська. Після Другої Світової війни хімічна зброя застосовувалась лише в ряді регіональних конфліктів - у Ємені (1966-67), Ірако-Іранській війні (1980-88).

  У 1993 році було підписано міжнародний договір, що забороняв виробництво, зберігання (після 2007 року) і застосування хімічної зброї. Угода набула чинності в 1997 році і ратифікована 128 державами.

Всеукраїнський референдум 16 квітня 2000 року — опитування думки громадян України з приводу реформації системи державного управління

  Поняття "референдум" вперше з'явилося в XIV ст. у зв'язку з діяльністю новоутвореного Сейму Швейцарського Союзу. Швейцарський вчений А. Дюнан так пояснював появу цього терміна: "У старій Швейцарії засідання Сейму були нерегулярними... представники Союзних земель були не депутатами в нинішньому розумінні цього слова, а послами, які вели справи від імені своїх урядів. Коли з'являлися такі справи, стосовно яких у послів не було повноважень, то рішення у них приймалося "ad'referendum", тобто "для доповіді... тобто влади земель не були пов'язані рішеннями Сейму". Отже, спочатку термін "референдум" означав "те, що повинне бути повідомленим", а сучасного свого значення він набув значно пізніше.

  Батьківщиною референдумів традиційно вважається Швейцарія. Перший у світі достовірно відомий референдум було проведено в 1439 р. у швейцарському кантоні Берн. На ньому вирішувалася проблема фінансового становища цього кантону, а саме: затвердження збору в розмірі одного ангетера на тиждень для погашення військових боргів кантону. Згодом позитивний досвід Берна був запозичений більшістю інших швейцарських кантонів. Перший у світі загальнодержавний референдум також був проведений у Швейцарії в 1802 р. Його предметом стало затвердження другої конституції Гальветичної республіки. З того часу в Швейцарії було проведено понад 400 референдумів і цю країну Іноді називають "батьківщиною референдумів".

   У Франції інститут референдуму почав застосовуватися під впливом теорії народного суверенітету, розробленої Ж.-Ж. Руссо. З 1789 по 1839 рік у країні було проведено вісім загальнонаціональних референдумів, найчастіше з конституційних питань.

У XIX ст. референдуми також поширилися США, Австралії, Норвегії та інших країнах світу.

Утім у 30-х роках XX ст. інститут референдуму був суттєво дискредитований підтримкою голосуваннями у нацистській Німеччині в 1933 році виходу держави з Ліги Націй; в 1934 році поєднання посади рейхсканцлера і президента країни: в 1938 році - аншлюсу Австрії Німеччиною. Ці антинародні за своєю сутністю рішення були прийняті шляхом застосування найдемократичнішої форми прямого народовладдя - референдуму.

 На сьогодні референдуми стали важливим інститутом безпосередньої демократії в більшості країн світу, навіть у традиційних мусульманських країнах, що загалом обережно ставляться до форм прямого народовладдя. Так, у 2001 році референдум вперше було проведено в ісламській теократичній монархії Бахрейн. На цьому референдумі 94 % громадян Бахрайну ратифікували перший конституційний акт держави - Національну хартію, що започаткувала конституційну реформу в монархії64.

 Певний ренесанс референдумів відбувся й у державах Європи. Так, до прикладу, чинна Союзна Конституція Швейцарської Конфедерації була затверджена на референдумі 18 квітня 1999 р. і вступила в дію з 1 січня 2000 р.65. У2005 році в державах-учасницях ЄС відбулася низка референдумів щодо ратифікації Євроконституції. а в 2008 році – Ліссабонських згод,

У2009 році у Венесуелі та Азербайджані відбулись загальнонаціональні референдуми, предметом яких були зміни до конституцій цих країн. Так, на загальнонаціональному референдумі у Венесуелі 54,85 % голосами "за" було скасовано конституційні обмеження щодо термінів перебування на виборних посадах у державі, а в Азербайджані положення щодо обмеження на обіймання посади президента було скасоване на референдумі 92,17 % голосів виборців.

  Натомість нині в світі помітною стає й тенденція обережного ставлення держав до потенціалу референдумів як важливого інституту народовладдя та механізму легітимізації найважливіших для суспільства та держави рішень.

До того ж слід погодитись із М. В. Онішуком, що референдуми є дієвим інститутом безпосередньої демократії лише за умови існування референдної демократії. Під нею слід розуміти різновид конституційного режиму, зміст якого визначається системою встановлених Конституцією 1 законами України легітимних способів 1 методів безпосередньої реалізації народного суверенітету в формі ініціювання, організації та проведення референдумів, а також реалізації його рішень66. За відсутності такого режиму результати референдумів можуть використовуватись на шкоду інтересам народу.

  Історія становлення і розвитку референдумів в незалежній Україні має два основні періоди: І період (1991-2000 роки) - початок практикування референдумів в Україні; II період (2000 рік - до сьогодні) - вдосконалення національної теорії та практики референдумів.

Проведення першого в історії України загальнонаціонального референдуму було призначене Верховною Радою Української PCP на підставі Закону Української PCP "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 липня 1991 р. Його результати були переконливими - 90,3 % громадян Української PCP підтвердили чинність Акта проголошення незалежності України. Уже 2 грудня 1991 р. незалежність України була визнана Польщею та Канадою, а пізніше всім світом. Так, лише з 1 грудня 1991 р. по 31 січня 1992 р. Україну як суверенну незалежну державу визнали понад 100 країн.

 На підставі результатів всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. Україна першою з колишніх радянських республік заявила, що стосовно себе Договір 1922 р. про утворення СРСР вважає недійсним і нечинним. 8 грудня 1991 р. підписання Біловезької угоди президентами Росії, України та Головою Верховної Ради Білорусі юридично припинило існування Радянського Союзу.

  Наступний всеукраїнський референдум за народною ініціативою було проведено в 2000 році. Не зважаючи на чисельні песимістичні прогнози, 16 квітня 2000 р. відбулося голосування з питань, винесених на всеукраїнський референдум, участь у якому взяли 29 728 575 виборців (81,15 %) з 36 629 926 громадян, що були включені до списку громадян України, які мали право голосу на всеукраїнському референдумі. Усі питання референдуму отримали підтримку виборців: за питання про додаткові підстави для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України проголосувало 84,69 % громадян України, що взяли участь у голосуванні; за обмеження депутатської недоторканості - 89 %; за зменшення конституційного складу парламенту з 450 до 300 народних депутатів України - 89,91 %; за необхідність формування двопалатного парламенту в Україні - 81,68 °/о67. Утім результати цього всеукраїнського референдуму так і не були реалізованими.

  16 квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер прийнято договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська, який визначав права і обов'язки усіх сторін угоди. Підписаний від козацької старшини кошовим отаманом Костем Гордієнком та затверджена шведським королем Карлом XII, договір, однак, не набув чинності, оскільки був написаний в умовах вигнання.

  Після поразки в битві під Полтавою у 1709 році гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими оточенням з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії відступили на територію Османської імперії. Не в змозі пережити крах свого плану на встановлення України як самостійної держави, Мазепа помер у Тягині (турецька назва Бендер, нині - Молдавія) восени того ж року. Новим гетьманом було обрано генерального писара Пилипа Орлика. При його обранні на раді старшин було прийнято документ «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького», що визначав права і обов'язки гетьмана та обов'язки усіх членів Війська Запорозького. Документ було укладено двома мовами - староукраїнською та латиною.

  У преамбулі трактувалася історія та шлях становлення Київської Русі, а надалі Малої Русі (України), викладалася історія козацтва з позицій хозарської теорії походження козаків, популярної в ті часи. В положеннях основних статей проголошувалась незалежність Малої Русі від Російського царства і Речі Посполитої і постійний союз з Кримським ханством, незалежність православної церкви від московського патріархату. Територія Війська Запорізького визначалася згідно Зборівським договором 1649 року. Повноваження гетьмана обмежувалась створенням Генеральної ради з числа старшини і "видатних і гідних людей від кожного полку", яка мала збиратись тричі на рік.

  Шведський король Карл XII, який був присутній в Бендерах в той час на зборах козацтва, гарантував дотримання цих статей, як «захисник України».

Латиномовна копія XVIII століття зберігається нині в Національному архіві Швеції. Україномовний оригінал Конституції було віднайдено у 2008 році в Російському державному архіві давніх актів. Віднайдений комплекс документів включає оригінальний текст Конституції, складений староукраїнською мовою, а також оригінальний підтверджувальний диплом Карла ХII на обрання Пилипа Орлика гетьманом. Автентичність цих документів підтверджується власноручним підписом гетьмана Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького на рожевому воску з червоною стрічкою, а також власноручним підписом шведського короля Карла ХII на підтверджувальному дипломі.

  9 квітня 2010 року в Бендерах було відкрито пам'ятник Конституції Пилипа Орлика, встановлений на честь її 300-річчя. Пам'ятний знак споруджено у вигляді книги, на якій викарбувано інформацію про історію написання Конституції та її повну назву українською і латинською мовами.

29 червня 2011 року у шведському місті Крістіанстад відбулося урочисте відкриття пам'ятника та меморіальної дошки українському гетьману Пилипу Орлику, де він мешкаву 1716–1719 роках.

Космічний корабель "Восток-1", пілотований 27-літнім Юрієм Гагаріним, 12 квітня 1961 року стартував о 9-07 за московським часом з космодрому Байконур (Казахстан), зробив за 108 хвилин один виток навколо Землі і о 10-55 приземлився поблизу поволзького міста Енгельс (Росія).Після завершення польоту усмішка Гагаріна стала відома усьому світу, його було нагороджено вищими відзнаками СРСР, а в його честь були перейменовані вулиці і зведені монументи в багатьох містах Радянського Союзу.

 

11 квітня - Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів

       Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів відзначається 11 квітня. Цю пам'ятну дату встановлено за рішенням Організації Об'єднаних Націй 11 квітня тому, що саме в цей день у 1945 році в'язні концтабору Бухенвальд ("Буковий ліс"), довідавшись про наближення американських військ, підняли збройне повстання.

     У таборі в той час знаходилися декілька десятків тисяч ув’язнених із 18 країн Європи. У цьому жахливому місці за дев'ять років побувало близько двохсот п’ятдесяти тисяч людей. У Бухенвальді загинули десятки тисяч невинних: їх вбивали камінням, різками, топили в гною, кастрували, нівечили, морили голодом. Згідно з оцінками, близько 50 000 людей загинули в Бухенвальді — переважно євреї та політичні в'язні, але також радянські (українські включно) військовополонені, цигани та гомосексуалісти. Деяких людей навмисне заражали вірусами задля медичних експериментів.

Також 11 квітня були звільнені в’язні фашистського концтабору «Дора», 22 квітня звільнені в’язні «Заксенхаузена», 29 квітня – «Дахау», 30 квітня – «Равенсбрюка», потім – «Освенцим» і «Майданек», «Маутхаузен» і «Штутгоф». У 1945 році вийшли на волю 530 тисяч чоловік. Близько 250 тисяч із них були колишні радянські громадяни. Загальне число загиблих у німецьких таборах перевищувало 6 мільйонів, багато з інтернованих до смерті піддавалися медичним експериментам.

    Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття фашистських катівень. Біографії цих людей - це справжні уроки мужності для молодого покоління.

Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в'язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.

За роки другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, з них 5 мільйонів - громадяни Радянського Союзу.

Шановні шестикласники! Ми приступили до вивчення історії стародавнього Риму.

У спілкуванні ми часто використовуємо  різноманітні крилаті слова та вирази, які  збагачують і прикрашають нашу мову і наші тексти.  Пропоную  відомі  вирази, які прийшли до нас від різних історичних персоналій або - лише помилково приписуються їм загальною думкою.

Крилаті вислови та слова Стародавнього Риму

1. "Горе переможеним" - позначає погане становище переможених людей чи народів
Вислів походить з IV ст. до н. е., коли галли вдерлися в Рим, але не могли взяти Капітолій. Облога тривала довго. Римляни голо¬дували, їм запропонували сплатити викуп – 300 кг золота, при відважуванні якого вождь галлів Бренн кинув на терези з гирями меч. У відповідь на обурення римлян, відповів: «Горе пе¬реможеним».

2. Ганнібал біля воріт - вислів, що означає небезпеку. Ганнібал - видатний карфагенський полководець. Коли він одного разу з'явився з військом біля воріт Риму, це викликало величезну паніку

3. "Хліба і видовищ" - позначає людей, які живуть виключно на подачки інших. Римські політики, щоб заробити любов плебсу (щоб виграти вибори консула, заспокоїти народ та ін.) часто влаштовували криваві видовища (наприклад, битви гладіаторів) та роздавали хліб. З часом дехто з простих людей призвичаївсь жити на ці милості, а натовпи вимагали "Хліба і видови

4. "Янус двуликий" - нещира людина. У римлян Янус – бог дверей, згодом – входу і виходу, бог початку і кінця. Зо¬бражувався з 2-ма обличчями, 1-молоде, дивилося вперед, у майбутнє, 2-е – старе, назад, у минуле.

5. "Сатурналії не вічні" - нагадування про те, що все добре (як і зле) в нашому житті закінчується
У Римській державі дуже популярними були Сатурналії. Про це свято більше можете дізнатися з інших джерел, але цікаво, що під час них існував досить цікавий обряд. Раби багатих господарів отримували на час свят відносну волю, іноді їм навіть прислуговували господарі. Як нагадування, попередження рабам, які надто зазналися існував вислів, який згодом став крилатим: "Сатурналії не вічні"

6. "Гроші не пахнуть" - гроші можна добувати будь-яким способом, вони від цього не змінюються
Римський імператор Тит Флавій Веспесіан, що правив у I столітті, за переказами, через нестачу грошей у казні запровадив податок на громадські туалети. Коли ж його син Тит дорікнув принцепсу в цьому, Веспасіан показав йому гроші, зібрані таким способом і прорік щось типу: "Чи пахнуть, сину, ці гроші?". Звичайно, що вони не пахли

7. Меценат - покровитель наук і мистецтв, особа, що безкорисливо матеріально підтримує розвиток культури, освіти, літератури
У І ст. до н.е. у Римі жив багатий патрицій Меценат. Він був другом імператора Октавіана Августа і підтримував поетів, художників Риму як матеріально, так і морально. Зокрема, допомагав Горацію та Овідію, був другом Вергілія

8. Вандал - людина, яка знищує пам'ятки мистецтва, неосвічена людина, у ширшому сенсі - людина-руйнівник
Вандали - давньогерманські племена. В V столітті вони напали на Рим і дуже його розграбували, пошкодили й знищили прекрасні скульптури та картини, якими славився Рим. Сам термін з'явився під час Великої Французької революції, яка теж супроводжувалася відчутним вандалізмом

9. Плебей - неосвічена, культурно низька людина; бидло У Римі плебеями називали нащадків переселенців. Вони користувалися набагато меншими правами, і аристократи-патриції їх часто зневажали за відсутність інтересу до мистецтва, неосвіченість
10. Ім'я їм — легіони - величезна кількість (в старослов'янській мові є аналог - слово "тьма")
Легіон в Римі - велике військове з'єднання (від 3-4 до 10-15 тисяч людей). А сам вираз був вжитий у Біблії. В одній із притч розповідається про біснуватого чоловіка, який на питання, як звуть біса, що вселився в нього, відповів: "Ім'я мені - легіон"
11.  "І ТИ,  БРУТЕ?" - помилково вважається, що ці слова промовив Гай Юлій Цезар, коли його оточили змовники, аби убити. Серед них був найближчий друг імператора - Марк Юній Брут, який також вдарив Цезара кинжалом. Насправді вираз належить перу Вільяма Шекспіра, сцені загибелі імператора в трагедії "Юлій Цезар".
      Сьогодні вираз (лат. Et tu, Brute?) використовується в якості докору близькій людині у зраді (найчастіше - в інронічному або навіть юмористичному сенсі).

   12.  "КАРФАГЕН  МАЄ  БУТИ  ЗРУЙНОВАНО" - також відноситься до періоду Пунічних війн. Вислів належить римському сенаторові Марку Порпцію Катону-старшому (234 — 149 до н. э). Той кожну свою промову в парламенті , на яку б тему він не виступав - з міжнародних відносин, цін на овочі або витрат на утримання каналізації, закінчував словами: «А крім того, я вважаю, що Карфаген має бути зруйнований!» Мудрий політик не без підстав вважав саме існування багатої торгівельної держави - Карфагену загрозою самого існування Римської республіки.
      Зараз цей вислів (лат. Carthago delenda est, Carthaginem delendam esse) використовується в двох випадках: як наполегливий заклик до боротьби з кимось або чимось, а також як ілюстрація впертості, коли людина постійно повертається до одного і того ж питання незалежно від теми розмови.

   13.   "РОЗДІЛЯЙ  І  ВОЛОДАРЮЙ" - вважєається, що це гасло належить римлянам і змальовує їхню зовнішню політику, яка буцімто трималася на нацьковуванні ворогів риму одного на іншого. Проте жодних відомостей що ця фраза існувала в ті часи не існує. Генріх Гейне вважав автором македонського царя Філіпа, батька майбутнього імператора Олександра Македонського. Вперше достовірно використав подібний вислів французский король Людовик XI (1423—1483): "Разделять, чтобы царствовать" ("Diviser pour regner"). Вираз ств популярний завдяки французькому економісту, філософу і публіцисту Пьєру Жозефу Прудону, який використовував його у своїх критичнх публікаціях.
    Крилатий вислів використовується для  іронічно-саркастичної характеристики стилю управління країною, партією, трудовим колективом, фірмою або навіть родиною.

14. "Гуси Рим врятували" - давні галльські племена напали на Рим, здобули його штурмом і оточили Капітолій(головний пагорб, на якому розміщувались основні споруди і військо римлян). Та змусити оборонців Капітолія скласти зброю не змогли.
Якось вночі галлам вдалось пробратись до вежі і обеззброїти варту. Вони зробили це так тихо, що навіть собаки не чули. Та гуси,яких забули вдень нагодувати, не спали. Загелготавши, вони розбудили римських воїнів, і ті успішно відбили напад ворога.
Відтоді фразеологізм «гуси Рим врятували» вживається, коли характеризують якусь річ, яка несподівано може мати серйозні наслідки( або другорядне рятує головне).

15. Ганнібалова  клятва - Ганнібал – правитель Карфагена. Коли Ганнібалу виповнилось 9 років, він дав клятву батькові бути непримиренним ворогом Риму.
 Завоювавши частину Піренейського півострова, Ганнібал перейшов у Галлію, а потім – в Італію, де розгромив римлян.Ослаблений війною, Ганнібал врешті-решт був змушений іти назад в Африку, де його розгромили римляни. Щоб не потрапити до рук ворога, він отруївся.
«Ганнібалова клятва» означає рішучість у боротьбі, доведення справи до переможного кінця, шляхетна,благородна клятва.

16. "Прийшов, побачив, переміг" - відомий політичний діяч і полководець Гай Юлій Цезар, розгромивши своїх ворогів у Італії, вирушив на схід. Зміцнив свою владу в Єгипті, а в Малій Азії блискавично розбив царя Фарнака. Про цю перемогу Цезар послав знаменитий звіт у сенат. Звіт складався із трьох слів: «Прийшов, побачив, переміг».
Ці знамениті слова Цезаря сьогодні найчастіше вживаються іронічно:не розібравшись, зробив висновки. Або в іншому значенні – блискавична, швидка перемога.
зображували дволиким, маючим два чоловічих обличчя, з яких одне було старим, а друге – молодим. Двері храму Януса в давньому Римі відчинялися на початку війни і зачинялися після укладення миру.
       
17. «Піррова перемога» — метафора, сталий вираз. Означає перемогу, яка дістається дуже великою ціною, або перемога, рівносильна поразці.
Своїм походженням цей вираз завдячує битві при Аускулі 279 року до н. е. Тоді епірська армія царя Пірра протягом двох днів вела наступ на війська римлян і зломила їхній опір, але втрати були настільки великі, що Пірр зауважив: «Ще одна така перемога і я залишуся без війська».[1]
Оскільки основним завданням будь-якої битви є знищення військ ворога, така перемога з точки зору тактики дуже погано впливає на хід всієї війни, адже потрібна пауза, щоб поповнити військо, боєприпаси, провіант.

18. «Всі дороги ведуть в Рим.» -  приказка часів раннього Середньовіччя.
Широке поширення цей вираз отримало завдяки французькому байкаря Жану Лафонтену (1621 — 1695), після появи його байки «Третейський суддя, брат милосердя і пустельник».
Але виникло воно набагато раніше, ще в Стародавньому Римі, коли римляни активно прирощується свої території за рахунок завоювань. А для утримання своїх нових придбань змушені були будувати нові, хороші дороги, завдяки яким і податі могли б доставлятися до столиці вчасно, і кур’єрська зв’язок працювала б справно, і військові загони могли б швидко перекидатися в варварські провінції в разі бунту. Таким чином, цей вислів в той час мало буквальне значення — всі дороги, побудовані римлянами, вели, природно, тільки в Рим. Іншими словами, це була просто констатація очевидного факту. У всякій імперії, суворо централізованій державі, дороги не можуть не вести в столицю

    7 квітня ми відзначаємо свято – Благовіщення Пресвятої Богородиці, в основі якого – повідомлення Архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» — про народження у неї Спасителя роду людського.

          У народі кажуть, що 7 квітня «Бог благословляє землю і всі рослини», а тому братися за будь-яку роботу великий гріх. Навіть птахи на Благовіщення гнізд не в’ють, бо зозуля спробувала, то Бог їй пам’ять відібрав. І тепер вона не має свого кубла.

        З Благовіщенням у народі пов’язано багато різних повір’їв. Наприклад, вважається, що від Введення (4 грудня) до Благовіщення “земля відпочиває і набирається сили”, і лише після того, як 7 квітня Господь благословить землю, можна починати працювати коло неї.

Також вважалося, що цього дня господарям треба обов’язково випустити на вулицю всю худобу, бджіл і навіть пса, щоб чули весну і починали самі про себе дбати. Окрім цього дівчатам радили на Благовіщення шукати проліски – символ надії, щастя і молодої краси.

 

    Олімпіада бере свій початок ще з XIX століття, саме 6 квітня 1896 року стартували Перші Олімпійські ігри сучасності і завершилися 15 квітня. З тих пір пройшло рівно 120 років! 

    У 2016 році Олімпійські ігри пройдуть в бразильському Ріо-де-Жанейро, почнуться вони 5 серпня і завершаться 21 серпня. Ця літня Олімпіада стане вже XXXI за рахунком і першою в Південній Америці. Через 120 років значно зросли всі показники, в Бразилії розіграють рекордну кількість медалей та візьме участь рекордна кількість країн. Комплектів медалей буде 306, а спортсмени представлятимуть 206 країн, вперше на Олімпійські ігри поїдуть представники від Південного Судану і Косово.Так як проходила перша Олімпіада в Греції дуже давно, то і в точності не можна розповісти про її деталі, але вважається, що в ній взяло участь 14 країн, які представляв 241 спортсмен. В Афінах змагання проходили в 9 видах спорту і було розіграно 43 комплекти медалей. Придумав Олімпіаду барон П’єр де Кубертен. Що стосується України, то на даний момент у нас є 138 ліцензії, але за прогнозами до Бразилії має відправитися приблизно 200 українських спортсменів.