11 квітня - Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів

       Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів відзначається 11 квітня. Цю пам'ятну дату встановлено за рішенням Організації Об'єднаних Націй 11 квітня тому, що саме в цей день у 1945 році в'язні концтабору Бухенвальд ("Буковий ліс"), довідавшись про наближення американських військ, підняли збройне повстання.

     У таборі в той час знаходилися декілька десятків тисяч ув’язнених із 18 країн Європи. У цьому жахливому місці за дев'ять років побувало близько двохсот п’ятдесяти тисяч людей. У Бухенвальді загинули десятки тисяч невинних: їх вбивали камінням, різками, топили в гною, кастрували, нівечили, морили голодом. Згідно з оцінками, близько 50 000 людей загинули в Бухенвальді — переважно євреї та політичні в'язні, але також радянські (українські включно) військовополонені, цигани та гомосексуалісти. Деяких людей навмисне заражали вірусами задля медичних експериментів.

Також 11 квітня були звільнені в’язні фашистського концтабору «Дора», 22 квітня звільнені в’язні «Заксенхаузена», 29 квітня – «Дахау», 30 квітня – «Равенсбрюка», потім – «Освенцим» і «Майданек», «Маутхаузен» і «Штутгоф». У 1945 році вийшли на волю 530 тисяч чоловік. Близько 250 тисяч із них були колишні радянські громадяни. Загальне число загиблих у німецьких таборах перевищувало 6 мільйонів, багато з інтернованих до смерті піддавалися медичним експериментам.

    Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття фашистських катівень. Біографії цих людей - це справжні уроки мужності для молодого покоління.

Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в'язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.

За роки другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, з них 5 мільйонів - громадяни Радянського Союзу.

Шановні шестикласники! Ми приступили до вивчення історії стародавнього Риму.

У спілкуванні ми часто використовуємо  різноманітні крилаті слова та вирази, які  збагачують і прикрашають нашу мову і наші тексти.  Пропоную  відомі  вирази, які прийшли до нас від різних історичних персоналій або - лише помилково приписуються їм загальною думкою.

Крилаті вислови та слова Стародавнього Риму

1. "Горе переможеним" - позначає погане становище переможених людей чи народів
Вислів походить з IV ст. до н. е., коли галли вдерлися в Рим, але не могли взяти Капітолій. Облога тривала довго. Римляни голо¬дували, їм запропонували сплатити викуп – 300 кг золота, при відважуванні якого вождь галлів Бренн кинув на терези з гирями меч. У відповідь на обурення римлян, відповів: «Горе пе¬реможеним».

2. Ганнібал біля воріт - вислів, що означає небезпеку. Ганнібал - видатний карфагенський полководець. Коли він одного разу з'явився з військом біля воріт Риму, це викликало величезну паніку

3. "Хліба і видовищ" - позначає людей, які живуть виключно на подачки інших. Римські політики, щоб заробити любов плебсу (щоб виграти вибори консула, заспокоїти народ та ін.) часто влаштовували криваві видовища (наприклад, битви гладіаторів) та роздавали хліб. З часом дехто з простих людей призвичаївсь жити на ці милості, а натовпи вимагали "Хліба і видови

4. "Янус двуликий" - нещира людина. У римлян Янус – бог дверей, згодом – входу і виходу, бог початку і кінця. Зо¬бражувався з 2-ма обличчями, 1-молоде, дивилося вперед, у майбутнє, 2-е – старе, назад, у минуле.

5. "Сатурналії не вічні" - нагадування про те, що все добре (як і зле) в нашому житті закінчується
У Римській державі дуже популярними були Сатурналії. Про це свято більше можете дізнатися з інших джерел, але цікаво, що під час них існував досить цікавий обряд. Раби багатих господарів отримували на час свят відносну волю, іноді їм навіть прислуговували господарі. Як нагадування, попередження рабам, які надто зазналися існував вислів, який згодом став крилатим: "Сатурналії не вічні"

6. "Гроші не пахнуть" - гроші можна добувати будь-яким способом, вони від цього не змінюються
Римський імператор Тит Флавій Веспесіан, що правив у I столітті, за переказами, через нестачу грошей у казні запровадив податок на громадські туалети. Коли ж його син Тит дорікнув принцепсу в цьому, Веспасіан показав йому гроші, зібрані таким способом і прорік щось типу: "Чи пахнуть, сину, ці гроші?". Звичайно, що вони не пахли

7. Меценат - покровитель наук і мистецтв, особа, що безкорисливо матеріально підтримує розвиток культури, освіти, літератури
У І ст. до н.е. у Римі жив багатий патрицій Меценат. Він був другом імператора Октавіана Августа і підтримував поетів, художників Риму як матеріально, так і морально. Зокрема, допомагав Горацію та Овідію, був другом Вергілія

8. Вандал - людина, яка знищує пам'ятки мистецтва, неосвічена людина, у ширшому сенсі - людина-руйнівник
Вандали - давньогерманські племена. В V столітті вони напали на Рим і дуже його розграбували, пошкодили й знищили прекрасні скульптури та картини, якими славився Рим. Сам термін з'явився під час Великої Французької революції, яка теж супроводжувалася відчутним вандалізмом

9. Плебей - неосвічена, культурно низька людина; бидло У Римі плебеями називали нащадків переселенців. Вони користувалися набагато меншими правами, і аристократи-патриції їх часто зневажали за відсутність інтересу до мистецтва, неосвіченість
10. Ім'я їм — легіони - величезна кількість (в старослов'янській мові є аналог - слово "тьма")
Легіон в Римі - велике військове з'єднання (від 3-4 до 10-15 тисяч людей). А сам вираз був вжитий у Біблії. В одній із притч розповідається про біснуватого чоловіка, який на питання, як звуть біса, що вселився в нього, відповів: "Ім'я мені - легіон"
11.  "І ТИ,  БРУТЕ?" - помилково вважається, що ці слова промовив Гай Юлій Цезар, коли його оточили змовники, аби убити. Серед них був найближчий друг імператора - Марк Юній Брут, який також вдарив Цезара кинжалом. Насправді вираз належить перу Вільяма Шекспіра, сцені загибелі імператора в трагедії "Юлій Цезар".
      Сьогодні вираз (лат. Et tu, Brute?) використовується в якості докору близькій людині у зраді (найчастіше - в інронічному або навіть юмористичному сенсі).

   12.  "КАРФАГЕН  МАЄ  БУТИ  ЗРУЙНОВАНО" - також відноситься до періоду Пунічних війн. Вислів належить римському сенаторові Марку Порпцію Катону-старшому (234 — 149 до н. э). Той кожну свою промову в парламенті , на яку б тему він не виступав - з міжнародних відносин, цін на овочі або витрат на утримання каналізації, закінчував словами: «А крім того, я вважаю, що Карфаген має бути зруйнований!» Мудрий політик не без підстав вважав саме існування багатої торгівельної держави - Карфагену загрозою самого існування Римської республіки.
      Зараз цей вислів (лат. Carthago delenda est, Carthaginem delendam esse) використовується в двох випадках: як наполегливий заклик до боротьби з кимось або чимось, а також як ілюстрація впертості, коли людина постійно повертається до одного і того ж питання незалежно від теми розмови.

   13.   "РОЗДІЛЯЙ  І  ВОЛОДАРЮЙ" - вважєається, що це гасло належить римлянам і змальовує їхню зовнішню політику, яка буцімто трималася на нацьковуванні ворогів риму одного на іншого. Проте жодних відомостей що ця фраза існувала в ті часи не існує. Генріх Гейне вважав автором македонського царя Філіпа, батька майбутнього імператора Олександра Македонського. Вперше достовірно використав подібний вислів французский король Людовик XI (1423—1483): "Разделять, чтобы царствовать" ("Diviser pour regner"). Вираз ств популярний завдяки французькому економісту, філософу і публіцисту Пьєру Жозефу Прудону, який використовував його у своїх критичнх публікаціях.
    Крилатий вислів використовується для  іронічно-саркастичної характеристики стилю управління країною, партією, трудовим колективом, фірмою або навіть родиною.

14. "Гуси Рим врятували" - давні галльські племена напали на Рим, здобули його штурмом і оточили Капітолій(головний пагорб, на якому розміщувались основні споруди і військо римлян). Та змусити оборонців Капітолія скласти зброю не змогли.
Якось вночі галлам вдалось пробратись до вежі і обеззброїти варту. Вони зробили це так тихо, що навіть собаки не чули. Та гуси,яких забули вдень нагодувати, не спали. Загелготавши, вони розбудили римських воїнів, і ті успішно відбили напад ворога.
Відтоді фразеологізм «гуси Рим врятували» вживається, коли характеризують якусь річ, яка несподівано може мати серйозні наслідки( або другорядне рятує головне).

15. Ганнібалова  клятва - Ганнібал – правитель Карфагена. Коли Ганнібалу виповнилось 9 років, він дав клятву батькові бути непримиренним ворогом Риму.
 Завоювавши частину Піренейського півострова, Ганнібал перейшов у Галлію, а потім – в Італію, де розгромив римлян.Ослаблений війною, Ганнібал врешті-решт був змушений іти назад в Африку, де його розгромили римляни. Щоб не потрапити до рук ворога, він отруївся.
«Ганнібалова клятва» означає рішучість у боротьбі, доведення справи до переможного кінця, шляхетна,благородна клятва.

16. "Прийшов, побачив, переміг" - відомий політичний діяч і полководець Гай Юлій Цезар, розгромивши своїх ворогів у Італії, вирушив на схід. Зміцнив свою владу в Єгипті, а в Малій Азії блискавично розбив царя Фарнака. Про цю перемогу Цезар послав знаменитий звіт у сенат. Звіт складався із трьох слів: «Прийшов, побачив, переміг».
Ці знамениті слова Цезаря сьогодні найчастіше вживаються іронічно:не розібравшись, зробив висновки. Або в іншому значенні – блискавична, швидка перемога.
зображували дволиким, маючим два чоловічих обличчя, з яких одне було старим, а друге – молодим. Двері храму Януса в давньому Римі відчинялися на початку війни і зачинялися після укладення миру.
       
17. «Піррова перемога» — метафора, сталий вираз. Означає перемогу, яка дістається дуже великою ціною, або перемога, рівносильна поразці.
Своїм походженням цей вираз завдячує битві при Аускулі 279 року до н. е. Тоді епірська армія царя Пірра протягом двох днів вела наступ на війська римлян і зломила їхній опір, але втрати були настільки великі, що Пірр зауважив: «Ще одна така перемога і я залишуся без війська».[1]
Оскільки основним завданням будь-якої битви є знищення військ ворога, така перемога з точки зору тактики дуже погано впливає на хід всієї війни, адже потрібна пауза, щоб поповнити військо, боєприпаси, провіант.

18. «Всі дороги ведуть в Рим.» -  приказка часів раннього Середньовіччя.
Широке поширення цей вираз отримало завдяки французькому байкаря Жану Лафонтену (1621 — 1695), після появи його байки «Третейський суддя, брат милосердя і пустельник».
Але виникло воно набагато раніше, ще в Стародавньому Римі, коли римляни активно прирощується свої території за рахунок завоювань. А для утримання своїх нових придбань змушені були будувати нові, хороші дороги, завдяки яким і податі могли б доставлятися до столиці вчасно, і кур’єрська зв’язок працювала б справно, і військові загони могли б швидко перекидатися в варварські провінції в разі бунту. Таким чином, цей вислів в той час мало буквальне значення — всі дороги, побудовані римлянами, вели, природно, тільки в Рим. Іншими словами, це була просто констатація очевидного факту. У всякій імперії, суворо централізованій державі, дороги не можуть не вести в столицю

    7 квітня ми відзначаємо свято – Благовіщення Пресвятої Богородиці, в основі якого – повідомлення Архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» — про народження у неї Спасителя роду людського.

          У народі кажуть, що 7 квітня «Бог благословляє землю і всі рослини», а тому братися за будь-яку роботу великий гріх. Навіть птахи на Благовіщення гнізд не в’ють, бо зозуля спробувала, то Бог їй пам’ять відібрав. І тепер вона не має свого кубла.

        З Благовіщенням у народі пов’язано багато різних повір’їв. Наприклад, вважається, що від Введення (4 грудня) до Благовіщення “земля відпочиває і набирається сили”, і лише після того, як 7 квітня Господь благословить землю, можна починати працювати коло неї.

Також вважалося, що цього дня господарям треба обов’язково випустити на вулицю всю худобу, бджіл і навіть пса, щоб чули весну і починали самі про себе дбати. Окрім цього дівчатам радили на Благовіщення шукати проліски – символ надії, щастя і молодої краси.

 

    Олімпіада бере свій початок ще з XIX століття, саме 6 квітня 1896 року стартували Перші Олімпійські ігри сучасності і завершилися 15 квітня. З тих пір пройшло рівно 120 років! 

    У 2016 році Олімпійські ігри пройдуть в бразильському Ріо-де-Жанейро, почнуться вони 5 серпня і завершаться 21 серпня. Ця літня Олімпіада стане вже XXXI за рахунком і першою в Південній Америці. Через 120 років значно зросли всі показники, в Бразилії розіграють рекордну кількість медалей та візьме участь рекордна кількість країн. Комплектів медалей буде 306, а спортсмени представлятимуть 206 країн, вперше на Олімпійські ігри поїдуть представники від Південного Судану і Косово.Так як проходила перша Олімпіада в Греції дуже давно, то і в точності не можна розповісти про її деталі, але вважається, що в ній взяло участь 14 країн, які представляв 241 спортсмен. В Афінах змагання проходили в 9 видах спорту і було розіграно 43 комплекти медалей. Придумав Олімпіаду барон П’єр де Кубертен. Що стосується України, то на даний момент у нас є 138 ліцензії, але за прогнозами до Бразилії має відправитися приблизно 200 українських спортсменів.

             

4 квітня 1949 року у Вашингтоні представниками 12 країн був підписаний Північноатлантичний договір, на підставі якого було засновано Організацію Північно-Атлантичного Договору (North Atlantic Treaty Organization, НАТО) – міжнародну військово-політичну організацію, союз колективної оборони. 

Північноатлантичний альянс був створений на основі договору між країнами-членами, кожна з яких приєдналася до нього добровільно після публічного обговорення і відповідного парламентського процесу. Договір поважає їхні індивідуальні права та міжнародні зобов’язання згідно зі Статутом ООН. Він зобов’язує країни-учасниці взяти на себе частину ризиків і відповідальності за колективну безпеку, а також утримуватись від приєднання до будь-яких інших міжнародних зобов’язань, які можуть суперечити договору. Усі рішення в НАТО приймаються колегіально на основі консенсусу. Найважливішим органом прийняття рішень в НАТО є Північноатлантична рада, в якій беруть участь представники усіх країн-членів Альянсу на рівні послів, міністрів або глав держав та урядів. На сьогодні Організація Північноатлантичного договору – це альянс 28 країн з Північної Америки і Європи. НАТО була створена на противагу експансіоністській політиці СРСР. Адже, між 1947 і 1949 роками сталася низка драматичних політичних подій, які змусили західні країни серйозно замислитись над проблемами безпеки. Першим кроком у повоєнній реконструкції західноєвропейської безпеки і створенні оборонної організації Західноєвропейського Союзу став Брюссельський договір, підписаний у березні 1948 року п’ятьма країнами Західної Європи – Бельгією, Францією, Люксембургом, Нідерландами і Великою Британією. Це також був перший крок на шляху до підписання у 1949 році Північноатлантичного договору та створення НАТО. Відносини між НАТО і Україною розвиваються з моменту отримання Україною незалежності в 1991 році – тоді наша країна приєдналася до Ради північноатлантичної співпраці (згодом замінена на Раду євроатлантичного партнерства). В 1994 році Україна стала першою пострадянською країною, яка приєдналася до Партнерства заради миру. Протягом 90-х років українці продемонстрували своє прагнення взяти участь у забезпеченні євроатлантичної безпеки, надаючи підтримку миротворчим операціям під проводом НАТО на Балканах. 9 липня 1997 року в Мадриді український президент і глави держав і урядів НАТО підписали Хартію про Особливе партнерство між НАТО і Україною. Згідно з Хартією було створено Комісію Україна-НАТО (КУН), яка є органом прийняття рішень, відповідальним за розвиток відносин між НАТО і Україною та скерування спільної діяльності. У травні 1997 року в Києві відкрився Центр інформації та документації НАТО, а в квітні 1999 року – Офіс зв’язку НАТО; 2004 – Офіс оборонної документації НАТО в Україні. Вперше офіційно про бажання України вступити до НАТО, було проголошено у  2002 року, незадовго до п’ятої річниці підписання Хартії. 

        3 квітня 1990 року над міською Ратушею Львова було піднято синьо-жовтий прапор

Цього дня на сесії Львівської міської ради депутати першого демократичного скликання під головуванням тодішнього міського голови Богдана Котика ухвалили історичне рішення підняти синьо-жовтий прапор на будівлі міської Ратуші. До того український стяг майорів над Львовом 72 роки тому й підіймали його Січові стрільці. Варто нагадати, що у 1990 році Україна була ще УРСР, правили нею комуністи, і підняття українського національного стяга сприймалося в Києві як «акт місцевої самодіяльності». До речі, перше за радянських часів публічне підняття українського прапора теж відбулося у Львові. 26 квітня 1989 року на площі Ринок під час велелюдного мітингу, присвяченому третім роковинам Чорнобильської катастрофи, один із активістів Товариства Лева підняв синьо-жовтий український прапор з вишитим на ньому золотим тризубом. Але першим українським містом, де було піднято синьо-жовтий прапор над будівлею міської ради, був Стрий. Сталося це 14 березня 1990 року. Наступним став Тернопіль – 23 березня 1990, потім – Львів, Івано-Франківськ. Першим містом за межами Галичини став Житомир. Там офіційно вивісили національний стяг 13 червня 1990. До Києва черга дійшла 24 липня 1990 року, коли на Хрещатику, біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор. 

1 квітня – День дурня, день сміху. Історія та цікаві факти…

Сьогодні в світі відзначають День дурня або Міжнародний день сміху. У цей день прийнято розігрувати родичів, друзів, знайомих і просто незнайомих людей.

В одних країнах 1 квітня називають Днем сміху, в інших - Днем дурня. Принаймні, так вважають в Англії і США, а в Шотландії - «Днем зозулі», в Японії - «Днем ляльки» і зовсім вже неделікатно називають своє першоквітневе свято жартів в Італії - «День дурня». В Україні ж це «День сміху». Правда, не дарма стверджує народ: коли на носі квітень, нікому не вір!

В цей день кожен не проти пожартувати над оточуючими, ніхто не застрахований від розіграшів і навіть найсерйозніші мимоволі посміхаються.

Як показують соцопитування, більше 70% людей збираються розіграти кого-небудь зі своїх знайомих. Причому все по тих же опитуванням найбільше каверз слід очікувати від студентів і, як не дивно, людей, що займаються бізнесом і мають свою фірму, зате бабусь побоюватися не варто, хоча може все і навпаки, адже на перше квітня жартують всі.

Що ж це за свято таке? Яка його історія?

1 квітня - цей День не внесений ні в які календарі знаменних дат і всенародних свят, але його цілком можна віднести до міжнародних, оскільки він з однаковим успіхом відзначається і в Україні і в Росії, і в Німеччині, і в Англії, і у Франції, і в Скандинавії , і навіть на Сході.

Кожна людина любить поприколюватися над ким-небудь, пожартувати або розіграти, але один день в році цим займаються абсолютно всі, від дитини до дорослого, від студента до ділової людини. Але ось чому цей день припадає саме на перше квітня, точно сказати ніхто не може.

На цей рахунок існує кілька версій, одні приписують зародження цього свята Стародавньому Риму, де в середині лютого (а зовсім не на початку квітня) святкувалося свято Дурних. Апулей вважав, що в древньому Римі першоквітневий обман був пов'язаний зі святом на честь божества Сміху.

Інші стверджують, що це свято зародилося ще в стародавній Індії, де 31 березня відзначали свято жартів. Також є припущення, що 1-го ж квітня в стародавньому світі жартували тільки ірландці, та й то в честь Нового року. Ісландські саги свідчать, що звичай обманювати 1 квітня, був введений богами на згадку про Скадею, дочку Тіасса.

Ще за однією версією, звичай жартувати 1 квітня, пов'язаний з перенесенням нового року. До другої половини XVI століття, європейський новий рік починався в кінці березня. До цієї події готувалися, ходили один до одного в гості, дарували подарунки. Сама зустріч Нового року відбувалася 1 квітня. Пізніше, за указом французького короля, початок року офіційно стали відзначати 1 січня, але багато підданих продовжували святкувати 1 квітня. Щоб зжити старі традиції, їх стали називати "першоквітневими дурнями", стало модним їх розігрувати і висміювати.

Є й версія, за якою цим святом ми зобов'язані неополітанському королю Монтерею, якому на честь свята з нагоди припинення землетрусу піднесли рибу. Через рік цар зажадав точно таку ж. Такої ж знайшли, але кухар приготував іншу, дуже схожу. І хоча король розпізнав підміну, він не розгнівався, а навіть розвеселився. З тих пір і увійшли в звичай першоквітневі розіграші.

Коли і ким це свято було завезено в Україну точно не відомо, але в творах багатьох письменників і поетів кінця XVII століття. З'являлися рядки про першоквітневі розіграші Наприклад, російський Пушкін написав:

Брови царь нахмуря,

Говорил вчера:

"Повалила буря

Памятник Петра."

Тот перепугался:

"Я не знал! Ужель?"

Царь расхохотался:

"Первый, брат, апрель..."

Так що будьте насторожі, запасіться почуттям гумору, набором свіженьких жартів і забавних віршиків, на розіграші не ображайтеся, а відповідайте ними ж. Загалом веселіться!